Хуторна Марія, 16 років, 11-Б клас, Ірпінський академічний ліцей НУБіП України

Вчитель, що надихнув на написання єсе: Лук’янченко Лариса Володимирівна

Конкурс єсе "Війна в долі моєї родини"

Ця війна відкрила багатьох людей абсолютно по-новому, показала іншу сторону життя та те, що насправді ми маємо цінувати.

До мене усвідомлення того, що почалася війна, прийшло разом з першими вибухами. Це був Гостомельський аеропорт. У той момент я намагалась зберігати свою голову холодною, а дії тверезими. Але в силу мого віку та браку досвіду це виходило не завжди. Страшно стало тоді, коли почали з'являтися перші жертви серед мирних людей, коли українські міста рівняли з землею. У ті моменти я усвідомлювала, що як раніше вже точно не буде.

На щастя, у моїй родині всі живі. Але через стрес, пов'язаний з війною, проблеми з роботою та часткове руйнування нашого будинку, у мами погіршився стан здоров'я, а дідусь переніс інфаркт. Коли трапляються такі ситуації, розумієш, що дорожчого, ніж сім'я, у тебе нічого немає. Матеріальні речі, як виявилось, майже нічого не означають, адже ти можеш їх дуже легко втратити. За бажанням їх можна з часом придбати, а от сім'ю потрібно цінувати та піклуватися про неї постійно.

Я не можу сказати, що моє життя змінилося на краще під час цих подій, але я відчуваю суттєві зміни всередині себе. Коли переглядаю свої фотографії до 24 лютого, я бачу зовсім іншу людину – безтурботну, без тієї «школи життя», яку я пройшла під час війни, ту, яка ще не знає, з якими прекрасними людьми вона познайомиться і які страшні речі побачить. Відверто кажучи, я не жалкую про те, що пройшла це все. Можливо, це буде звучати дивно, але я вдячна цим подіям за те, що вони мене загартували й зробили такою, якою я є зараз. Єдине, що мене турбує, це питання: «Чому саме нашому народові доводиться переживати всі лиха й втрати війни?»

Я була вражена тим, скільки людей готові воювати за нашу країну на фронті, і тим, якими згуртованими ми виявилися. Я та багато інших українців усвідомили цінність нашої країни, те, наскільки вона є прекрасною. Нам є за що боротися. Ця війна демонструє нам безліч прикладів національно свідомих людей та відкрила очі на той безцінний скарб, що зветься свободою. Але мені дуже шкода, що до таких важливих висновків ми прийшли такою дорогою ціною.

Мир для мене – це не просто можливість жити без бойових дій. Мир – це гармонія, це можливість жити у своїй країні, шанувати її мову та культуру без страху, що тебе за це можуть убити. Мир – це знати, що матері не залишаються без своїх синів і дочок, а діти – без батьків. Але для того, аби так було, спочатку потрібно навести лад у своїй голові та усвідомити, як наші дії та рішення впливають на країну, у якій ми живемо. Зараз саме той момент, коли потрібно максимально звертати увагу на своє життя як свідомого громадянина України. Від того, як ми себе поводитимемо зараз, залежить наше майбутнє та майбутнє наших дітей. Про це потрібно пам'ятати.