Я живу у Дружківці. У похилому віці я нікуди виїхати не можу фізично. Переживати обстріли у місті дуже страшно. Зараз більше хвилююсь за дітей та онуків, які евакуювались. Пережили багато, бо не було води та газу. Доводилось носити воду з кринички. 

На моїй вулиці залишилось мало мешканців, в основному живуть пенсіонери.

У мене досі шок від усього, що відбувається. Так хочу, аби війна закінчилась, бо зараз немає ні в чому радості.