Коли дізналися про початок війни, думали куди ховатися і як будуть розгортатися події. Як почалася стрілянина, ховалися у погріб. Хліба не було, магазини були розбиті. Пекли коржі. 

У травні 2022 на нашому подвір'ї розірвалася міна. Мене поранило у голову і у спину. Їздив у лікарню на перев'язку. Побили шифер, думав, як відновити будинок. 

Ми нікуди не евакуювалися. Особистого транспорту у мене немає, родичів поблизу теж, із зайвими грішми не густо. Ми живемо на околиці Снігурівки, не знали, що люди почали виїжджати. 

Ми вже звикли до війни. Були під окупацією, терпіли все. Коли вибили ворогів, почали трохи приходити до тями, вільніше почувати себе. 

Хочу пережити ці страшні події і продовжувати жити своїм звичним життям. Звісно, дуже хочу, щоб наші перемогли і щоб війна закінчилась чимшвидше.