Про початок війни я дізнався, коли був дома, у своїй квартирі, разом з батьками. Усі дуже розхвилювалися. До останнього не вірили, що це реально.

Одразу ми стикнулися з відсутністю їжі, води та медикаментів, у нас були жахливі санітарні умови і взагалі була відсутня гігієна. 

Поступово усі запаси зменшувались. При повній відсутності продуктів я виходив на вулицю, шукав скрізь і всюди.

На все життя я запам’ятав біль, сльози, крики, плач, вид мертвих людей та паніку живих.

Зараз я у Львові, батьки залишилися у Мелітополі, сестра у Маріуполі. Роботи поки немає, я був кур’єром, але недовго. Завжди зі мною ключі від моєї квартири у Мелітополі.