Мені 71 рік. У мене є дві доньки, двоє зятів та троє внуків. Я жила в селищі Старий Салтів Харківської області. 

24 лютого, о четвертій ранку я почула вибухи. Відразу не зрозуміла, що сталося. Потім зателефонували родичі з Харкова. Від них я дізналася про початок війни.

Росіяни бомбили нас. Я з рідними ховалася в підвалі. Не було світла, води й газу. 

Ми виїхали на початку травня. Живемо в чужих людей у Черкаській області. Сюди виїхала й донька з Харкова. 

Взяли з собою лише маленьку сумку з речами й документи. Швидко збиралися, бо був обстріл – вікна вилетіли. 

Надіємося, що війна скоро закінчиться. Колись ми мали все, а тепер залишилися без нічого. Наш будинок пошкоджений, а квартира доньки згоріла.