“Наша єдність, це мене дуже здивувало. Я не думала, що ми такі згуртовані”

"Ми бігли не через бойові дії, а через те, що нас окупували орки", - розповідає Тетяна Муліка з Токмака. Каже, що в окупованому місті було просто неможливо жити. Коли у місті з'явилися російські військові, то почали закриватися підприємства, і люди почали втрачати роботу. А події, що сталися у Бучі, лише підтвердили думки, що залишатися в окупованому населеному пункті є небезпечним. До того ж, вона не хотіла, щоб її маленький син бачив усі жахіття цієї війни, тому вона вирішила евакуюватися до Запоріжжя. Її чоловік залишився в Токмаці, тому що не міг залишити свою літню маму. Зараз Тетяна звикає до нового життя та захоплюється єдністю, та бажанням допомагати один одному, українців.