У нас розбиті не тільки будинки, але й уся інфраструктура повністю знищена.

Наше селище нікому не потрібне, наша сільрада залишилася на тому боці.

До війни і магазин був, і фельдшерський пункт. Як почалася війна – люди поїхали, усе закрилося.

Моїй наймолодшій онучці чотири місяці. Вона на штучному вигодовуванні, але дістати харчування для нас проблема – до найближчого магазину мінімум 10 кілометрів. Транспорт у село не ходить.

А діватися нам було нікуди, не змогли ми виїхати й усе кинути.