Мені 63 роки, я пенсіонер, проживаю у Запоріжжі. Жив до 51 року в місті Донецьк з дружиною, з сім’єю. У 2015 році я виїхав до селища Михайлівка Запорізької області. А коли почалася вже повномасштабна війна, виїхав до Запоріжжя. Так що я вже двічі переселенець.

Ми тільки виїхали -  і окупанти туди зайшли. Дорога була забита, але нам було трішки легше, ніж тим, що виїжджали пізніше. Був ажіотаж, наплив, але було легше, ніж коли пішли вже сильні обстріли. Вже наступні обстріли ми зустріли в Запоріжжі, коли аеропорт обстрілювали, і так далі.

Дякуємо, що дають гуманітарну допомогу, ще й пенсія є. Саме страшне не це, а те, що я тут один. Дружини вже немає. 

Думаю, війна тільки нашою перемогою закінчиться. Ну і з допомогою всіх нормальних, трудолюбивих країн. Росія для нас вже померла, для нас такої держави вже немає - ні для мене, ні для моїх дітей та онуків.

Чекаю перемогу, чим можу, допомагаю. Так важко вона досягається і таким жертвами, але іншого виходу немає. Назад у Донецьк я вже не повернуся, з тими людьми не зможу жити. В мене завжди погляди були проукраїнські.