Війна принесла в моє життя жахливі зміни. Мого міста немає. Мого життя немає. Я дуже вдячна Богу, що мої рідні цілі. Це все, що залишилось. І я можу сказати, що це найважливіше!              

Ми з доньками десяти і чотирьох років у Маріуполі протягом місяця ховались у підвалі під обстрілами. Мої діти разом зі мною натерпілись такого страху! І хоч тепер ми живемо у безпечному місці, де немає розрухи, наша психіка травмована. Нам все нагадує про війну: навіть одяг, у якому ми зараз, бо я його збирала в темряві під обстрілами Градів та мінометів.