Литвиненко Діана, учениця 11 класу Комунального закладу "Тернуватський опорний заклад загальної середньої та дошкільної освіти" Тернуватської селищної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Глушак Наталя Іванівна

Моя Україна майбутнього

Зараз наша країна, люди, вся держава, всі ми переживаємо дуже тяжкий період для України. Всім нам у цей нелегкий час головне вірити в найкраще, мати щиру віру в нашу рідну Батьківщину. Я ні хвилини не шкодую, що народилася саме тут. Але я і не буду ідеалізувати нашу країну.

Беззаперечно, в нашій країні є свої внутрішні проблеми та мінуси. В більшості випадків проблемою є деякі люди. В кожній країні є люди, які допомагають її розцвіту, але є ті, що сприяють її занепаду. Так само ж і в Україні.

Але більша частина нашого краю - це працьовиті, свободолюбиві, добрі, щирі люди, які готові і життя покласти заради своєї держави. Насамперед, у майбутньому я хочу бачити свою країну вільною, хочу бачити в ній тільки вільних людей. Воля - це і є Мир для мене. Не буде Миру, поки не буде повної свободи для нашої держави. Багато століть наші предки боролися за нашу волю, свободу, нашу незалежність, нашу мову.

Тому, ми і зараз не віддамо це все просто так. Ніхто не може ось так просто прийти на нашу землю і привласнити її, нав'язати людям свою культуру, мову і все інше. У нас є своя історія, своє минуле, своя мова і своя культура, ніхто цього не змінить і не замінить нам це.

В майбутньому нашої країни я бачу і хочу бачити знову гарні, прекрасні, вже відбудовані міста, хочу бачити щасливих вільних людей, хочу бачити сім'ї, де батько і мати разом з дітьми, а не на фронті, хочу бачити учнів, які знову ходять в школу і сміються на перервах, а не навчаються дистанційно, хочу, щоб люди більше не боялися гучних звуків, які б нагадували їм ті страшні свисти ракет, щоб ми могли на Новий рік запускати феєрверк, навесні зібратися до церкви на Великдень, влітку відпочити десь на свіжому повітрі, на морі, восени яскраво відсвяткувати день козацтва, влаштувати святкування і ярмарки на честь свята Покрови Пресвятої Богородиці, як це було до цього, хочу, щоб люди забули той біль, що переслідував їх на протязі всієї кривавої війни.

Але не треба забувати тих героїв, що поклали життя за наше чисте і світле майбутнє, тих хто воював, щоб наші діти не знали, що таке війна. Ми всі маємо шанувати і поважати наших воїнів, що ризикують своїм життям заради нашого спокійного сну.

Я знаю, що коли закінчиться війна і Україна переможе цю боротьбу за її незалежність, вся країна запам'ятає цей день - день, коли ми знову відчуємо спокій. Я разом з усіма українцями хочу відсвяткувати той день, а вже після того все буде налагоджуватися: міста і села почнуть відбудовуватися, знову все навкруги стане яскраво-кольоровим, всі воїни повернуться додому до своїх сімей, наша країна буде ставати ще кращою, а разом з нею і ми.

Після закінчення війни я буду продовжувати навчатися, вступлю до академії внутрішніх справ у Києві , як я того і хотіла.

Я побачусь зі своїми друзями, які виїхали на період війни, я знову почну жити повноцінним життям, буду навчатися, працювати, подорожувати, я буду тою людиною, яка буде допомагати своїй країні, бо Україна потребує допомоги кожного з нас. Слава Україні! Героям слава!