Курус Сніжана

10 клас, Калуський ліцей №5

Вчителька, що надихнула на написання – Коцан Марія Іванівна

Війна. Моя історія

Ще коли я була маленькою, моя прабабуся часто повторювала: "Все добре, тільки б не було війни"… Я ніколи не розуміла справжнього значення даних слів. Але у ніч з 23 на 24 лютого , на жаль, я усвідомила про що говорила моя прабабуся.

Початок війни в Україні був шокуючим для мене та моєї сімʼї. Ввечері 23 лютого ми всі разом лягали спати, навіть не здогадувались, що у сучасному мирному світі може бути війна. Але……. . Зранку я прокинулася і перечитавши стрічку новин, я усвідомила жахливу істину про повномасштабне вторгнення росії в Україну. Не усвідомлюючи , що нас чекатиме ще попереду, я відчула надзвичайну тривожність за весь український народ.

У перші дні повномасштабного вторгнення мене переповнював страх-кожен сторонній звук здавався вибухом. Пройшло декілька тижнів і , ніби, ставало вже легше, бо приходило усвідомлення того, що відбувається. Ми просто почали розуміли, що нічого не змінимо.

Але все змінилося одного вечора, який я ніколи не забуду…Військомат , постукавши у двері, вручив моєму татові повістку. Це, напевно, були найгірші дні у нашому житті. Адже сльози, переживання, переросли у затяжну депресію у моїй сімʼї.

На даний час мій тато перебуває в Донецькій області на Сході України. Не було такого дня, щоб ми не молилися та не переживали за нашого татуся.

Життя…ніби не життя. Адже душу переповнює щоденний страх та смуток.

Але я переконана, що одного прекрасного дня, це все скінчиться, всі татусі повернуться живі та здорові додому. У сімʼях запанує мир, злагода та любов. Україна обовʼязково переможе цю війну!Адже добро-завжди перемагає зло…І настане довгоочікуваний мир…Я в це вірю і нехай допоможе нам у цьому Всевишній!

Все буде Україна!