Томченко Тетяна, 14 років, П’ятихатська ЗОШ I – II ступенів, с. Жереб’янки

Есе "Коли для мене почалась війна"

З того моменту, як у жахливу аварію потрапив тато, а мама розривалась між ним, прикутим до ліжка, і нами, ще малими дітьми. Так тривало кілька місяців. Одного дня я почула гуркіт літака, який повільно пролетів над нами.

Я зачаровано дивилась у небо, а потім побачила, що з літака щось падає і вже через кілька хвилин над містом з’явилися дивні феєрверки, не яскраві, а лише гучні. Було не звично, але не страшно. Лише стурбовані обличчя безпомічного батька та переляканої мами давали зрозуміти: відбувається щось погане.

Через кілька днів частково були зруйновані будинки на нашій вулиці. Почали виїздити сусіди, але ми не могли покинути тата. Мама від хвилювань також почала хворіти.

Помер тато. Війна…

Було боляче і страшно, але з нами мама! Вона підтримає, підбадьорить, захистить.

В безпечне місце ми переїхали з двома сумками у руках, але були разом. Потім померла мама. Війна… Підтримкою нам з братом стала тітка, мамина сестра, яка дарує нам щастя та любов.

Війна забрала в мене дитинство, родину, будинок, але не зможе забрати віру в мир, добрих людей та щасливе майбутнє!

Дорослі, цінуйте мир, бережіть свої родини!