Діти Оксани Григорівни поїхали подалі від обстрілів, а вона залишилася доглядати стареньку маму. На дві пенсії живуть скромно.

Коли почалася війна, було дуже страшно. Коли стріляють і все тремтить, у повітрі все летить, здається, що й вікна всі вискочують. Внучка дуже плакала, боялася, тож діти вирішили поїхати. А ми зі старенькою мамою залишилися. Куди нам подітися? Доживатимемо.

Мати вдома, нікуди не ходить, їй уже 85 років. Ми нікуди не їздимо, все на місці купуємо, пенсії у нас не дуже великі.

Мама отримувала гуманітарну допомогу – засоби для гігієни та санітарії. Продуктову допомогу надавали від Фонду Ріната Ахметова. Дякуємо йому за підтримку, всі продукти були добрі.

Онучка сильно боялася і плакала, коли стріляли, тож діти поїхали

Мріємо, щоб якнайшвидше все закінчилося: обстріли, пандемія; і щоб усе налагодилося.