Уже півроку ми не чуємо пострілів, але розруха навколо не дає забути пережите. Місто-привид оживає дуже повільно.

Мені з моєю дев’ятирічної дочкою Маргаритою бігти під час обстрілів було нікуди, тільки в підвал. Ми добре пам’ятаємо, як намагалися сховатися.

Пережити війну без ліків було складно

Пережити війну без ліків було складно. У дочки епілепсія, діагностували хворобу в цьому році. У неї з’явилися судоми, вона стала нервова, всього боїться, спати хоче тільки поруч зі мною.

Щоб уникнути нападів, доньці треба постійно приймати протисудомні препарати. Купити їх у нас практично неможливо – більшість аптек в Дебальцевому зачинені. А для виїзду на підконтрольну територію потрібен рецепт лікаря.