Олександра Петрівна з Бахмута ніколи не думала, що її рідне місто стане однією з гарячих точок війни. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Бахмут ще тримався, і Олександра Петрівна, попри тривожні новини та наростаючий страх, продовжувала жити звичним життям. Та згодом її життя перетворилося на щоденне виживання.

Вона стала свідком того, як її рідне місто перетворюється на руїни. Будинки навколо руйнувалися від артилерійських ударів, дороги ставали непридатними для руху, а колись зелені парки перетворилися на зони бойових дій. Олександра Петрівна змушена була покинути свій дім, коли ситуація стала зовсім нестерпною.