Доброшинська Дар’я, 10 клас, Кам’янець-Подільський ліцей "Славутинка" Хмельницької обласної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе -  Гораш Тетяна Олександрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Усім привіт! У цьому щоденнику я хочу розповісти про свій шлях і стійкість протягом майже 1000 днів війни. Серце кожного українця сповнене смутком і печаллю протягом усього цього періоду.

23 лютого 2022 року

Багато людей здогадувались, що зовсім скоро розпочнеться повномасштабне вторгнення в Україну. Але я хочу описати власний останній день без вторгнення.

Звичайний шкільний день - середа. Багато моїх однокласників не здогадуватись, що вже завтра ми не побачимось у школі.

24 лютого 2022 року

Приблизно о п’ятій ранку Президент України Володимир Зеленський оголосив про повномасштабне вторгнення росії в Україну. Я все ще спала й не припускала, що розпочалась війна.

Згодом я прокинулась, почала неохоче збиратись до школи, тому що в той день ми повинні були писати контрольну роботу з англійської мови на першому уроці, не знаючи, що в країні розпочалась війна.

Потім до моєї кімнати увійшла мама й розповіла цю новину. Мене охопило почуття безвиході й тривоги за людей, за їхню безпеку та життя. Війна приносить людям страждання й багато втрат.

Знати, що країна опинилась у такій ситуації, дуже боляче.

25 лютого 2022 року

Я почала читати більше новин про ситуацію в країні. Усі телеканали почали транслювати “Єдиний марафон єдності”, тому я тривалий час переглядала його. Захід країни, де я мешкаю, не зазнав серйозних втрат у перші дні війни. У моє місто Кам’янець-Подільський приїхало багато переселенців, котрі змогли знайти прихисток тут.

Проте міста, які знаходяться в інших частинах країни, наприклад, Буча, Гостомель, Ірпінь, Маріуполь, а також багато інших міст на сході країни, були зруйновані повністю або частково.

3 березня 2022 року

Минув тиждень від початку повномасштабного вторгнення. У магазинах розпочався дефіцит продуктів. Насамперед почав закінчуватись хліб, а трохи згодом у всіх магазинах почалась закінчуватись вода. Також у місті почав закінчуватись бензин, тому ціна зросла. Безліч людей почали створювати стратегічні запаси всього необхідного.

Згодом програмісти розробити додаток “Повітряна тривога” для того, щоб повідомляти про тривогу й відбій загрози на території країни. На мою думку, цей додаток є дуже зручним для українців.

26 квітня 2022 року

Війна не закінчується. Міста досі продовжують обстрілювати, люди втрачають близьких, але водночас відчувається єдність між усіма українцями. Кожен допомагає нашій країні заради Перемоги.

Волонтери, медики й військові об’єдналися, для того щоб допомогти нашій країні.

24 лютого 2023 року

Рік війни. Мені важко повірити, що ми змогли подолати цей шлях, хоча втратили велику кількість мирного населення, але вистояли й зберегли найцінніше - дух і силу української нації. Кожного дня ми чуємо сигнал повітряної тривоги. Це стало реальністю усіх українців, але надія живе й надалі.

21 серпня 2024 року

Пішовши на завдання, зник безвісти мій дядько. Зараз селище Межове, у якому він востаннє знаходився, повністю окуповане. Його дружині передали усі речі й телефон, у якому були його останні фото та відео.

10 жовтня 2024 року

Минуло майже два місяці, але немає жодних звісток. Ми з нетерпінням чекаємо на його повернення в сім’ю.

Надія в наших серцях не згасне ніколи.

15 жовтня 2024 року

Повномасштабне вторгнення, яке розпочалось, як жахіття, зараз перетворилось на буденність. Українці стали сильнішими, не дивлячись на те, що життя кожного переповнене болем і втратами.

Наші Герої продовжують боротися на фронті, захищаючи нас.

Українці - сильна й стійка нація. Особисто я впевнена, що з часом війна завершиться нашою Перемогою.