Про вторгнення і початок війни ми дізнались о 4.15 ранку 24 лютого 2022 року, тому що чоловік служить в правоохоронних органах – їх підняли по бойовій тривозі. Спочатку був шок, потім відчуття покинутості й безвиході. Чоловік сказав, щоб збирали речі і документи. Дитина була  налякана. Ми до останнього не вірили, що розпочнеться війна.

Коли по місту пішли російські танки, місто було окуповане, виїхати було неможливо.

Найстрашнішим стало 17 березня 2022 року. При спробі виїхати з міста була обстріляна машина рідного брата, в цей день загибла племінниця. 

Це біль всієї родини. Донька тяжко переживала втрату двоюрідної сестри.

На сьогодні погіршують наш психологічний стан щоденні довготривалі тривоги, постійні обстріли міста, бо воно розташоване в 20 км від кордону. Кожний день над нами пролітають до десятка шахедів. В жовтні 2024 

за 100 метрів від нашого дому шахед влучив в будинок, який згорів до тла.

Дитина в цей час була вдома – дуже перелякалася, істерика була до ранку. Після загибелі дітей  в листопаді цього року, донька  важко переносила цей випадок.

Нам пощастило, що з гуманітарною катастрофою під час війни не стикнулися.