Каменщикова Ольга, учениця КЗПО "Закарпатський обласний центр дитячої та юнацької творчості "ПАДІЮН", гурток "Мова - душа нації"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Маркович Олеся Іванівна

Війна. Моя історія

Я народилася в місті Ужгород і наразі проживаю у своєму рідному, маленькому, улюбленому містечку. З початком повномасштабної війни у це чудове місто переїхало багато вимушених переселенців з різних областей.

Коли мені було 6 років, мама мене записала у музичну школу по класу - вокал. У мене була дуже добра, енергійна, відкрита вчителька, яка завжди мене заряджала на нові звершення.

З приходом війни, ця людина була дуже активним волонтером, яким є і наразі. З того часу, вона прихистила понад 20 чоловік, які проживали у її будинку. Вона приходила на вокзал та пропонувала людям з тваринами, дітьми проживати у неї тому, що ніякі волонтерські центри не згоджувалися їх поселити.

У них були чудові умови, вона їх годувала та годувала їх тварин.

Потім, вона записалась у ряди волонтерського центру «Рух закарпатських військових», і тут вже почалась активна волонтерська робота. Вона запросила мене співати у ТРЦ «Дастор». Там ми співали з скринею в яку люди донатили вільну суму грошей. Ті гроші ми потім надсилали людям, які купляли дрони, машини, та іншу військову техніку.

Також вона мене запрошувала плести сітки у різних місцях. Тоді я зрозуміла, наскільки це важка праця.

Далі нас запросили у Будапешт. Там ми купляли одяг, грілки, балаклави, обігрівачі для військових та відправляли їх на фронт. Після закупівлі потрібних речей, ми йшли на центральну площу, співали та збирали гроші.

Після того, як ми повернулись в Ужгород, нашій вчительці поступив дзвінок про те, що в волонтерський центр поступили поранені тварини, але притулків для тварин вже не вистачало.

Ми зв’язались з волонтерами в Будапешті та вони згодились їх прийняти. Але була проблема. Ми не знали, як їх туди привезти. Тоді ми взяли машини та погрузили в них котів, собак, пташок та поїхали в Будапешт.

На кордоні виникли проблеми з документами, але ми все вирішили та тварин вдалося перевести.

Наразі, я продовжую волонтерську діяльність, це вже у мене за звичку. Я дуже хочу пришвидшити нашу перемогу та роблю для цього все можливе!