Мені 26 років, проживала і проживаю в селищі Приміському Нікопольського району.

В перший день війни було дуже страшно, тривожно. Ми спочатку думали що це на пару днів, а потім зрозуміли, що надовго.

Шокував сам початок війни, і коли почали обстрілювати наш район. Ми в підвалі сиділи.

Ми не виїжджаємо, поки більш менш спокійно - поки так. Продуктів нам вистачає, тому що в селі простіше, а з ліками були проблеми.

Звичайно, психіка у всіх похитнулася. В мене двоє маленьких дітей. Вони дуже боялись. Багато хто з рідних пішов воювати на фронт - дуже переживаємо за усіх. Психологічні проблеми є, але мені допомагає сім’я, знайомі, рідні. Спілкування дає гарні емоції.

Хочеться, щоб війна завершилась завтра або сьогодні, але я думаю, що до літа нічого і не зміниться.