Переживши ракетний обстріл, Валентина Миколаївна покинула рідну домівку та евакуювалась у безпечне місце

Я спала вдома, але мене розбудив старший син зі словами, що почалась війна. Звісно, як і багато хто, ми стикнулися з нестачею їжі, й нам доводилось ходили по гуманітарну допомогу. Одного разу нас на вулиці нагодували патрульні поліцейські.

Я була шокована, коли ракета розбила сусідній будинок. Не розумію, як росіяни можуть стріляти по мирному населенню.

На жаль, мене розлучили з сестрою: вона залишилась у Харкові, а мене евакуювали у безпечніше місце.

Я вдячна незнайомим людям, які регулярно нам допомагали.

До війни я працювала перукарем, але зараз не маю роботи.