Мій син Володимир загинув під час обстрілу в листопаді 2014 року. Я рік плакала. Досі не можу зайти в зал у домі. Кожен день згадую.

За місяць до смерті Володимиру виповнилося 40 років. Він був шахтарем, дбав про дружину і двох дітей. Тепер вони залишилися без годувальника. Коли було пряме влучення в будинок, вони теж дістали поранення. Рік діти спали, не роздягаючись – так стріляли.

Нам, людям похилого віку, залишається тільки підтримувати одне одного. Звичайно, боїмося, що ховати нас буде нікому. Онуки ще маленькі, ми навряд чи дочекаємося, коли вони виростуть.