Окупанти обстрілюють села, міста, змушують мирних людей кидати все і тікати, аби врятувати життя своє і дітей

Я, чоловік і двоє дітей живемо в селі Галаганівка Миколаївської області. Діти маленькі: дівчинці п’ять років, хлопчику - два. Чоловік має групу інвалідності, ми заробляли на життя домашнім господарством.

24 лютого ми прокинулися, зайшли в телеграм, а там - новини про те, що почалася війна. Спочатку у нас було тихо, а десь через тиждень чи два почалися обстріли. Найбільше мене шокувало те, що росіяни воюють з мирним населенням, а не з військовими.

З часом не стало світла, дітей лякали вибухи і ми виїхали у Вінницьку область. Було страшно їхати в невідомість але нас там дуже добре зустріли, допомагали – ми дуже вдячні усім.

Щойно наше село звільнили від окупації, ми повернулись додому. Звісно, страшно через обстріли, шкода, що у дітей немає нормального дитинства. Але ми сподіваємось, що більше не доведеться кидати домівку.