Мама Наталя Сисоєва:
Це було 13 лютого 2015 року. У нас не було два з половиною тижні світла в місті. І коли його підключили, дитина залишилася вдома дивитися мультики. Він вийшов на балкон знімати свої речі – і в цей момент...
Недалеко від нас, біля п’ятиповерхівки, стоїть клуб. І в клуб снаряд влучив. І цим вибухом знесло декому вікна. Ну, і Даня стояв у цю мить на балконі – і знесло його з п’ятого поверху. У мене троє дітей. Даня найменший. Папа у нас помер 2007 року.
Син Данило:
Я на балконі був, речі знімав. Бомба залетіла – і я впав.
Мама:
Ми там сиділи чотири години під кабінетом. Коли лікар вийшов і сказав, що в дитини шансу немає вижити, у нас була істерика. Викликали терміново з Дніпропетровська швидку. Йому по дорозі зробили операцію, що змогли – зробили. І в Дніпропетровську надали допомогу. Витягли оскільки останні з голови, череп роздробився.
Сказали, що дитина зараз до тями не може прийти, що зателефонують мені, коли він уже вийде з коми. Я була на роботі, мені зателефонували. Сказали, що дитина вийшла з коми! Я приїхала. Дитина лежала уся синя, худа. Він мене як побачив – так зрадів.
Син: Я прокинувся, побачив маму і зрадів. Віджимати – рука болить. Спати – рука болить, прокинувся – рука болить. Лівою ручкою пишу. Правою не можу.
Мама:
Дуже-дуже багато грошей треба було на ліки. Я зразу почала шукати вихід. Як то кажуть, ви стукайте, вам відкриють. І від Ріната Ахметова нам сказали: ми вам допоможемо всім, чим зможемо. Молодці. Нам допомогли. Ми вже стали вільно розгинати ручку, він уже вільно може нею працювати. Він взагалі не міг ні зігнути, нічого, а зараз вже молодець.
.png "Він був справжній герой")
.png "Привезли Катю додому, поховали в садку")
.png "Імена")
