У Бахмуті у мене був власний бізнес. Я тримала лазні. У перший день у мене було багато роботи. Потім почались обстріли. Я почала волонтерити, допомагала нашим військовим. Вони могли відпочити в моїх лазнях, покупатись та випрати речі.

Мене вражали вдячні очі наших військових, які могли хоч деякий час відпочити. Так тривало пів року. 

Коли снаряд влучив у мій будинок, я вирішила виїжджати. Тоді я ночувала з чоловіком у підвалі. Вранці ми виїхали до рідних в Одеську область. Зараз тут і перебуваємо. 

Я намагаюсь йти вперед. Не згадую про минуле життя, адже це дуже боляче.