Каріна Володимирівна вдячна фондам і волонтерам, які допомагали її сім’ї впоратись із труднощами на новому місці

Ми з міста Кам’янка-Дніпровська Запорізької області. Жили там все життя. В  нас із чоловіком дві доньки: одній два роки, другій – чотири. Я була в декреті, чоловік працював.

Мене розбудив чоловік о п’ятій ранку і сказав, що почалася війна. Спочатку я не повірила, а потім дізналася, що у нас в центрі міста був вибух. 

Коли наше місто окупували, ми переїхали в Запоріжжя. Коли виїжджали, то пів дня простояли в колоні.

Моєму чоловіку п’ять років тому пересадили нирку від його мами. І коли ми виїхали, в нього відмовила нирка Це було найважче.

Ми звертаємося за допомогою до різних фондів, і нам допомагають. У Карітасі нам дали багато продуктів і засобів  гігієни, допомогли нам з ліками. З житлом нам люди допомогли, щоб ми тут перебули. Така підтримка, звісно, дуже приємна.

Хочу вірити, що війна буде недовго. Я хочу в це вірити. Надіємося і віримо в ЗСУ.

Після війни ми повернемося додому і будемо знову підлаштовуватися під життя. Сподіваюсь, що в чоловіка зі здоров’ям все буде добре, і ми будемо по можливості допомагати відбудовувати нашу країну. Віримо, що на нас чекає світле майбутнє.