Мешканка села у Станично-Луганському районі мріє побувати на морі, щоби поправити здоров'я, що похитнулося через нервові потрясіння. Вона хоче частіше бачитися з рідними, які ніяк не можуть приїхати в гості.

Я у цьому селі жила та живу. Пам'ятаю, коли почалися обстріли, летіло і з боку лісу, і від міста. По льохах тоді сиділи. У мене на нервовому ґрунті ноги почали хворіти, і зараз хворію страшно.

Багато зруйнованих будинків лишилося. У мене не сильно пошкодило, тільки шибки в рамах полопалися. Обіцяли, що поставлять, та так ніхто не поставив, скотчем заклеїли та й усе.

Стоять будинки зруйновані, трава поросла

Дуже мало людей у селі лишилося. Стоять будинки зруйновані, трава поросла.

Мрію з'їздити на море, може, ноги б не так хворіли, але грошей немає. Мрію ще онучку та правнучку побачити, вони у місті живуть.