Було страшно, коли почали йти танки та вся військова техніка до нас, на село, і почали все підривати. Наш будинок теж трішки постраждав.

Під час обстрілів ми у підвалі сиділи з мамою та маленькою дитиною. Іноді довго сидіти доводилося.

Нам дуже допоміг Фонд Ріната Ахметова. Завдяки йому у нас було харчування, а заощаджені гроші ми витрачали бабусі на ліки.

До війни ми добре жили, тому що була робота. Тепер без роботи дуже важко фінансово, тому погіршилося і харчування, і здоров'я, і ​​все інше.

Зараз у нас ще й блокпост поруч, тому ні вдень, ні вночі спокою немає.

Постійно мрію про те, щоб менше стріляли, і нормально діти та внуки жили, про мир на землі. Про що ще мріяти?