Нас обстріляли з артилерії 11.03.2022, ми сиділи в погребі і все чули, як тріщить і падає. Коли стихло, вийшли і побачили жах - сусіди горять, у нас повибивало вікна і двері, впала стіна гаражу, повсюди крики, скло. Вийшли на вулицю, а там ще гірше, ще два будинки горять, до сусідів прямо в будинок прилетів снаряд і там постраждали двоє дітей. Не було зв’язку і всі намагалися викликати швидку і пожежників. В той день помер наш сусід через паркан і сусідка через дорогу. А ми вирішили виїжджати до Львова. Виїхали 13.03.22, а назад повернулися лише 20.05.22.

Постійні повітряні тривоги та обстріли, які наводили жах та паніку були найважчими. В березні відключи газ, світло та воду і було важко готувати та грітися.

Магазини були майже порожні, не було майже нічого в них, аптеки теж мали дуже мало ліків і всюди були величезні черги. Коли після обстрілу двох шкіл, 03.03.22, відключили газ, а потім через декілька днів світло і воду.

13.03.22 під час обстрілу донька дуже перенапружилась і перенервувала, бачила сусіда через паркан, який помер від обстрілу, і його тіло пролежало 4-5 діб поки його забрали.