Від самого початку війни Світлана Анатоліївна намагається вберегти від обстрілів сина і матір зі свекрухою. Через брак грошей вони то виїжджають з села, то повертаються додому

Живемо ми а Миколаївщині. Тут стало сильно гупать, було дуже страшно. Ми з переляку не знали що робити. Ходили до шкільного підвалу – там люди збирались. 

Добре, що їхали сусіди, то й ми з ними разом. Не збирались, а у кого що було в руках, побрали та поїхали. Вони подались десь далі, а ми поблизу залишились. Думали, що в місті буде спокійніше. Пересиділи там. Страшно, особливо згарячу коли все відбувалось. Ми їхали, куди очі бачать. Приїхали в якесь село, попросились переночувати, там трохи пожили. 

Бережемо сина, переживаємо тільки за нього, возимо туди-сюди. Поїхали в місто до своєї бабусі, в Октябрське - там прилетіло нам у квартиру. Щоб поїхати десь далі, потрібні кошти. Зараз роботи у мене немає. Трохи повештались та й повернулись додому. 

А тут були три прильоти по городу – повилітали вікна. Все вставляли своїми силами. Побило дах, його ремонтували своїми силами. Страшно це все. 

У мене свекруха і мати. Тільки жінки залишились - немає ні свекра, ні батька, а цих із собою брали. У свекрухи тиск піднявся від сильного стресу, вона лежала у лікарні. У матері теж тиск, усі хвороби загострились - не покинеш їх. Синок сильно перелякався, як гупнуло. Бігав по хаті і кричав: «Мамусю, врятуй!» 

Дякую всім за гуманітарну допомогу. Нам давали продукти і ліки привозили у село. Наша голова сільради добре відноситься до людей. Давала все, що було потрібно. Звичайно, хочеться свого. Ніхто ніде не працює. Добре, що йде допомога. На дитину давали засоби гігієни, продуктові набори. Діткам давали новорічні подарунки. 

У нас по вулиці дружні люди, у війну такими стали: шматком хліба навіть поділяться і родичі, і чужі люди. Звичайно, є покладисті люди, а є зі страхом та недовірою до людей. А так дякую людям, що дружні. Коли обстрілювали, то сусіди пропонували згуртуватись і ніч проводити разом, а вдень - хто куди. 

Я мрію, щоб усі мої діти приїхали і всі разом були вдома. Щоб тільки був мир, щоб усе налагодилось. Хочу, щоб усі були живі та війна скінчилась якнайшвидше.