Платформа памʼяті Меморіал та Радіо Свобода розповідають історію 13-річного Олександра Терещука який разом з мамою 1 березня 2022 року, коли по будинку, де перебувала родина Терещуків, російська авіація завдала удауру авіабомбою. Разом з ними загинули ще більше двох десятків людей.
Ілона була родом із міста Долина на Івано-Франківщині. З Ігорем Терещуком познайомилась, коли її донечка Марина була ще зовсім маленькою. Тоді сім’я переїхала до Бородянки на Київщину. Пара була разом сім років, поки наважилась на друге дитя.
Олександр Терещук. Фото з особистого архіву родини
«Мені було років 11, коли я дізналась, що скоро у мене з’явиться брат. Тоді багато плакала, бо ревнувала його до батьків. Згодом це минулось», – говорить Марина Сапсай, донька Ілони.
Вагітність в Ілони Терещук була складною: після шостого місяця вона майже не вставала з ліжка через відшарування плаценти. Жінці не можна було нервувати.
Хлопчик у родині Терещуків народився 22 листопада 2008 року. Немовля було оповите пуповиною.
«Дуже запам’ятала, як я прийшла зі школи, а вдома вже - немовля. Дивлюсь, воно таке маленьке червоне лежить. Я злякалась, взагалі не знала, що з ним робити», – згадує старша сестра хлопчика Марина Сапсай.
Олександр Терещук з татом. Фото з особистого архіву родини
Малюка назвали Олександром. Марина говорить, що маленьким він був спокійним: «Я би не сказала, що був плаксивим. Він усе життя залишався спокійним – дитя поціловане янголом. Чесно: я таких малюків ніколи не бачила. Іноді, пам’ятаю, сиджу у квартирі, приглядаю за братом, а таке відчуття, що вдома нікого нема. Ніколи з ним проблем не було. Наш тато теж по життю був дуже спокійний, ніколи не кричав і не нервував».
Ще говорити хлопчик не вмів, а вже користувався комп’ютером. Самотужки міг шукати улюблені мультики.
«Саня з дитинства ріс в атмосфері любові. Йому завжди було цікаво, що робить тато, чим займається мама. Він, ніби губка, всотував найкращі якості батьків і сестри: доброту, вміння любити, поважати інших, турбуватися про близьких», – говорить дядько Олександра, Олександр Терещук.
Олександр Терещук з татом. Фото з особистого архіву родини
Коли Сашкові було вісім, у його сестри Марини народилась дитина. Він дбав про свого маленького племінника. Хоча, пригадує вона, попервах ревнував її до синочка.
«Сашко багато допомагав мені з Кирилом. А іноді по-особливому щиро казав: «Сестро, я тебе так люблю»», – пригадує Марина.
Найбільшим захопленням Сашка Терещука були комп’ютери та комп’ютерні ігри. У деякі хлопчик не міг продовжувати грати, бо розробники почали вимагати за це гроші. Тоді він питав у дядька – невже для розробників ігор гроші важливіші за щастя дітей?
«Я був вражений умінням дитини у віці восьми років так мислити і формувати такі запитання», – пригадує Олександр Терещук.
У школі хлопчику подобались інформатика, математика й англійська.
Олександр Терещук. Фото з особистого архіву родини
«Він був розумною дитиною. Перша вчителька – сестра мого теперішнього чоловіка – згадувала його гарним учнем, який ніколи ні з ким не сварився. Навіть казав мені: «Марино, навчи мене захищатись, бо я не вмію битися», – говорить Марина Сапсай.
«Саша був дуже добрим і толерантним. Сором’язливий та домашній. Був співчутливим. Завжди акуратний, усміхнений», – розповідає класна керівниця в середній школі Ніна Качаленко. Вона зазначає, що називала хлопчика сонячною дитиною.
Олександр Терещук з татком та своїм племінником Кирилом. Фото з особистого архіву родини
У майбутньому Сашко мріяв про роботу айтівця. Якось навіть допомагав старшій сестрі з її роботою.
«Мені потрібно було освоїти екселівські таблиці. На той час я мала 21 рік, він – 13. Приходила вечорами зі своїм ноутбуком, він мені все показував та пояснював», – говорить Марина Сапсай.
На останній день народження у листопаді 2021 року Сашкові подарували ігрову клавіатуру, яку він сильно хотів.
«Тоді ще зробив пам’ятну світлину з нею. Щоправда, свої дні народження він ніколи особливо не святкував», – згадує старша сестра.
Олександр Терещук з подарованою клавіатурою. Фото з особистого архіву родини
Після початку повномасштабного російського вторгнення родина залишилась у Бородянці.
«Десь гупало, стріляло, але ще не в нас. Я забрала Сашка до себе, зі мною був і мій синочок Кирило. Мій будинок розташований в оточенні інших будинків. Тобто умовно захищено з усіх боків. Там було безпечніше. Два дні просиділи так, але потім Сашко сказав, що дуже хоче до мами. Хоче і все. Татко прийшов та забрав його», – пригадує Марина.
1 березня 2022-го ворог вдарив по Бородянці з авіації. На той час Марина була у знайомих, а її квартира залишалась вільною. Домовилась із батьками, що вони підуть до неї. Але 2 березня Марина набрала батьків і з’ясувала, що вони були в гостях у родини Пісковець – у будинку на вулиці Центральній, 359. Чому там – жінка достеменно не знає. До її будинку, каже, було ближче та безпечніше йти.
Олександр Терещук з мамою та племінником Кирилом. Фото з особистого архіву родини
«Я знову додзвонилась до батьків. Слухавку передали Сашкові. Він сильно непокоївся, але саме за мене з Кирилом. Плакав. Я просила, щоб рідні йшли звідти. Мама погодилась, додала, що зараз будуть вирушати. Ми тільки-но зайшли у погріб до знайомих… Полетів літак. Той будинок був метрів 300 від нас. Від вибухів у нас в укритті аж стеля посипалась. Дзвоню мамі, вона підіймає слухавку: «Нас бомблять». Далі крик і – все. Зв’язок обірвався», – говорить Марина Сапсай.
По будинку, де перебувала родина Терещуків, авіація завдала удауру авіабомбою ФАБ-250. Там разом із ними загинуло більше двох десятків людей. Завали почали розбирати через понад місяць.
Марина пригадує: «Як тільки починали розбирати, приснилась мама. Вона дивилась із вікна моєї квартири, а я наче була на вулиці й кажу: «Мамо, а ти що – жива?». Вона відповіла: «А ти хіба бачила, що завали розібрали?». І тоді я вже точно зрозуміла, що все – їх немає.... Рівно на 40 днів вона мені приснилась. На 40 днів помер також їхній йоркширський тер’єр, якого звали Нора, Сашко його дуже сильно любив».
Олександр Терещук з сестрою Мариною. Фото з особистого архіву родини
Сашка, Ілону й Ігоря Терещуків поховали на кладовищі у Бородянці.
«Саня був світлою, доброю, чуйною, чудовою людиною. Гарним другом, сином, братом», – згадує за понад два роки від трагедії дядько Олександр Терещук.
«Днями спілкувалась із дівчинкою зі свого класу. Вона сказала, що запам’ятала Сашу дуже добрим. Який ніколи нікого в класі не ображав, він для нас нині – справжній янгол. Хочу разом із дітьми відвідати його могилу», – додає класна керівниця Ніна Качаленко.
Зруйнований будинок у Бородянці, де загинула родина Терещуків
Зруйнований будинок у Бородянці, де загинула родина Терещуків
Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.