У шелтері для маломобільних та літніх переселенців у Дніпрі від початку повномасштабного вторгнення Росії допомогли тисячам людей. Хтось пробув у прихистку лише кілька днів, доки йому допомагали відновити документи й оформити «переселенські». Хтось – кілька місяців, бо потребував належного догляду, консультацій медиків чи операцій. Далі людей переправляють до безпечніших місць у центрі та на заході країни, а подекуди – і за кордон. Матеріал Радіо Свобода.

Ірина працює санітаркою в шелтері для маломобільних і літніх переселенців два місяці. Розповідає: роботи з людьми, що потребують стороннього догляду, не боїться, хоча досі такого досвіду не мала. Зміна цілодобова, потім буде дві доби відпочинку. Є й зарплата. Але головне, каже вона, – відчуває себе тут корисною.

Цим людям було несолодко там, а тут ми хочемо їм допомогти

Ірина з підопічною

"Тут всі - 65+, із хворобами: хто з діабетом, хто після інсульту, хто – без ніг", - каже Ірина.

Перше, що треба зробити, - говорить Ірина, – заспокоїти новоприбулих. Далі – вечеря й купання в спеціально обладнаній душовій.

«Купаємо, перевдягаємо, обрізаємо нігті, годуємо зз ложечки, якщо лежачі. Даємо призначені таблетки. Найскладніше, мабуть, морально. Але нічого. Люди з гарячих точок, тому треба бути й психологом. Тут всі - 65+, із хворобами: хто з діабетом, хто – після інсульту, хто – без ніг. Їм важко адаптуватися, а потім – легше. Мотивація? Допомагати. Цим людям було несолодко там, а тут ми хочемо їм допомогти. І жартуємо, і веселимося, і пісні з ними співаємо», – розповідає Ірина.

Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.