Перші вибухи підірвали з ліжка вночі. Я мешкаю у Київській області. Найбільший страх - за дітей. Ти не впевнений, чи виживеш після наступного авіаудару. Трохи мерзли взимку…

Наша родина - я та двоє дітей. Наразі діти в більш безпечному, на мою думку, місці. Не зі мною…

В перший день війни, коли мер закликав не виходити з підвалів, я намагалася вивезти дітей з міста. Не було транспорту, таксі... Незнайомий чоловік зачекав, поки я зберу дітей, відвіз на станцію, не взявши грошей. Інші, майже незнайомі люди, яким самим було нелегко, доглядали за нашими домашніми тваринами.       Це так зворушливо… Я вдячна!

Є робота, та що й до війни. Поки не планую міняти. Я живу у війні…