У перші роки війни Євген Макєєв жив і працював у Сєвєродонецьку, але в підсумку повернувся до батьків у Передільське. Зараз він знову збирається шукати роботу у великому місті.

Я був у Луганську влітку 2014 року, якраз в той день, коли на місто падали снаряди прямо в центрі, біля обладміністрації. Після цього я туди більше не їздив. Переїхав до Сєвєродонецька, там працював і в Передільському батьків відвідував. Їздити можна було тільки особистим транспортом, з громадським були великі проблеми.

У 2014-2015 роках у Передільському було особливо страшно

У Передільському, звичайно, було страшно, особливо в 2014-2015 роках. Були сильні обстріли, особливо на околицях села. Тут у багатьох домівки постраждали. Наш, слава Богу, вцілів.

Жителям села тоді давали гуманітарну допомогу, в основному продукти, особливо від Фонду Ріната Ахметова. Спасибі! Ще допомагали Червоний Хрест, польська і норвезька організації, виділяли продукти і грошову допомогу.

Потроху люди, які тут залишилися, стали відновлювати своє житло. Але все одно у нас немає тиші. Живемо, як на голках, бо тиждень тому сусіднє село обстріляли.

Зараз я живу в селі з батьками і хочу виїхати в який-небудь більш населений пункт, щоб знайти нормальну роботу.