Через війну я залишився без житла. 2014 року влітку, коли були канікули, я перебував удома, і тоді ж почалися в Дебальцевому перші обстріли. Ми з мамою сиділи в підвалі. Прилетіла перша міна у двір – і цієї миті все звалилося. До 4 години ранку гуркотіло все. Потім, коли стихло, ми вийшли на подвір’я й побачили, що все зруйновано.

У чому був, у тому й поїхав до Харкова

Це перший день обстрілів, коли ми були вдома, і перший обстріл нашого села. Коли ми вийшли з мамою з підвалу, відчули дуже неприємний запах пороху, [згорілих] тварин, усе валяється, розбите, зруйноване. Міна впала навпроти будки моїх собак.

Ми, коли потім виїжджали із села, бачили, як відбувалися обстріли. Коли наш будинок зруйнували, я виїхав до Харкова. Там уже продовжив навчання, знайшов роботу. Мама теж виїхала. Я переїхав до Харкова з одним ноутбуком, портфелем і в тому, у чому був, у тому й поїхав.