Топчий Олександр, учень Слов’янської ЗОШ №9

Війна - найстрашніше, що може трапитись у житті. Це ніби пожежа, спричинена навмисними діями людей. Здається, що всього можна уникнути, знайти компроміс, порозумітися, але дехто не хоче цього, прагнучи вирішувати долі людей та володіти світом. Чому ж хтось вважає себе кращим за інших?

Друга світова війна надала світові багато уроків. Це була наймасштабніша війна за всю історію людства. Вона забрала 80 мільйонів життів загалом, 5,4 мільйонів з яких були українцями. На жаль, не всі усвідомили проблеми та наслідки війни, не зрозуміли, що у цьому немає сенсу. Деякі політичні діячі так засуджують дії німецьких нацистів та італійських фашистів, але самі поширюють ксенофобні та шовіністичні ідеї у маси.

Я пригадую, розпочалося все на початку 2014 року. Невідомо хто і навіщо розпочали мітинги на Донбасі. Вони навіть не знали, чого хотіли. Одні - автономію на території України, інші - входження Донбасу до Російської Федерації. Мені здається, що для території, заселеної переважно етнічними українцями, це досить дивно. Ніби ніхто не забороняв розмовляти рідною мовою, не притісняв національні меншинства.

Для мого міста війна розпочалася 12 квітня 2014 року. Найгостріша фаза конфлікту була на початку літа. Я до кінця не усвідомлював, що відбувається. Знав лише одне - зараз АТО. Що це, мені ніхто не пояснював, як і не розповідали, що зараз війна.

Пригадую постійні обстріли, які здавалися салютом. Я дуже радий, що нікого з моїх близьких не мобілізували. Але ходили чутки, що це реально. Вони неабияк мене бентежили.

На щастя, АТО у моєму місті тривала не досить довго, порівняно з Донецьком та іншими містами, які поки що є непідконтрольними Україні, до 5 липня 2014 року. Але ці чотири місяці не були веселими. У липні ми знову почали жити під Українським прапором.

На мою думку, українська сторона не винна у розгортанні війни на сході країни, Україна лише захищає свій державний суверенітет та територіальну цілісність. На жаль, політику ненависті підтримують і в Україні, і в Росії. Так формуються стереотипи, що не тільки не примирюють людей, а ще більше віддаляють одне від одного. 

Отже, для мене єдиним вирішенням війни є пошук компромісу. Лише тоді можливе справжнє примирення сторін.