Будинок Віри Андріївни, як і багатьох її сусідів, дуже постраждав від обстрілу. На допомогу людям прийшли благодійні фонди.

Коли нас почали бомбардувати, я спочатку навіть не зрозуміла, що це почалося. Ми всі бігали по підвалах, ховалися. Страшно було. Зараз теж чутно, як бомбять, та не в нас. А все одно страшно, не хочеться таке знову пережити.

У нашому селі багатьом дахи побило, вікна, огорожі як решето. У мене в хаті всі стіни полопалися, двері та вікна сіли, не зачиняються нормально. Наразі нам благодійні фонди допомагають, дахи перекривають, вікна вставляють. Допомагають добре.

Ми хорошу допомогу отримували від Ріната Ахметова продуктову. Червоний Хрест давав на початку війни продукти та гроші. Син на інсульт хворів, я все на нього витрачала. Він вісім місяців тому помер.

Хочеться миру, звісно, ​​всім його хочеться. А мені б уже спокійно вмерти.