У перший день війни я була в центрі, торгувала овочами. У нас проїжджали машини і танки, солдати з автоматами йшли, дуже неприємна була атмосфера, звичайно.

Потім побачили, як летять снаряди. До підвалу бігали, не висовувалися зайвого разу. Пам’ятаю, була я на городі, а вони летять, шарудять. Я швидко-швидко до хати. Потім до туалету пішла, а осколки як полетіли – і я впала. Лежу й думаю: треба ж тікати... А я така хвороблива, в мене цукровий діабет, переважно сиділа в кімнаті, особливо нікуди не виходила зазвичай.

Будинок постраждав, і будинок батьків чоловіка теж. Досі такий і стоїть. У гаражі машина побита, тому що просто в гараж бахнуло й поруч, за два метри. Досі все стоїть, яке є, немає кому ремонт робити, молоді тут немає.

У підвал бігали, не висовувалися зайвого разу