«У війни довгі руки, які дістануть усе»

2014 рік. Літо. Цілком собі звичайне літо, як всі інші до цього. Але щось в ньому не те. Уже не один місяць у повітрі стоїть напруга, передчуття війни. За кілька кілометрів активно розгортаються воєнні дії, а ми очікуємо, що вони дійдуть до нас, але сподіваємося, що все ж обійдуть стороною.

Ми маємо досить туманне уявлення про війну, наскільки можна отримати його з книг і фільмів. Але як насправді, ми не знали, поки не зіткнулися з війною наяву.

Досить тривалий час ми чули віддалені звуки пострілів і вибухів, відчували тремтіння землі. Але, все ж, сподівалися. Сподіваємося й тепер і молимося, щоб це скоріше закінчилося. Щоб наше мирне життя знову стало мирним. Ми щиро віримо, що коли не Господь вбереже від війни, то вбереже під час війни.

«До страшних днів ми жили дружною сім'єю»

До цих страшних днів ми жили щасливим повноцінним життям дружної великої родини.  Я, як і всі батьки, працював, щоб забезпечувати сім'ю. Дружина з головою поринула у виховання шістьох хлопчиків. Завдяки її старанням та Божій милості в домі завжди був лад, на столі смачний обід, і діти завжди нагодовані, чисто одягнені. Улюблене заняття дружини – готувати. Вона дуже смачно готує.

Тримали також невелике господарство. Заготівлю дров, висаджування та прополювання городів завжди робили разом і дружно. Навіть молодші хлопці тяглися за старшими в роботі.

«Ми вкладали в дітей найкраще»

Улюбленим заняттям хлопчаків були футбол і техніка. Дуже часто всією сім'єю ми вибиралися на природу. Збирати гриби, грати в м'яч, просто бігати – це було улюблене заняття хлопчаків.

Діти ремонтували свої велосипеди, а коли підростали, конструювали машини та мопеди. До початку війни вони могли зробити капремонт багатьом серйозним автомобілям. Як батько я їм допомагав, підказував, учив. Треба було часто вкладатися по-серйозному фінансово. Але це того варте.

Ми, як батьки, виховували дітей у любові, вчили любити Бога, поважати людей, працювати. Ми намагалися вкладати в дітей найкраще, щоб вони виросли достойними людьми.

«У війни довгі руки та сліпі очі»

Жили ми цілком звичайним життям, напевно, як тисячі сімей. Звичайні тато й мама, які люблять своїх звичайних дітей. Звичайні хобі та захоплення, як зазвичай буває у хлопців. Звичайний будинок. Звичайне життя.

Але в якусь мить усе змінилося.

У звичайне життя нашої родини увірвалася війна. У неї довгі руки, які дістануть усе. Сліпі очі, які не бачать людського горя. Вона глуха, бо оглухла від цілодобових залпів. Вона страшна та негарна.

Про свій прихід війна оповістила нас диким свистом снарядів, мін і гучними вибухами за кілька будинків від нас.

Першими потерпілими стали корови

У цей час хтось із нас був на вулиці, хтось удома.

Свист у повітрі та вибухи змусили всіх кинутися в підвал. Того дня на пасовищі були корови, вони стали першими потерпілими в цій війні. Про це мало говорять, але тварини теж страждають від війни.

Я зі старшим сином Денисом пішли на пасовище забирати нашу корову. Там було багато поранених і вбитих корів.

У цей момент відновився обстріл. Ми з Денисом сховалися в яру. Наша корова Лізка теж була поранена. Вона стала лякливою. Згодом її довелося зарізати.

Тварини страждають не менше, ніж люди, адже вони все розуміють. Наші кішка із собакою спільної мови не знаходили, але під час обстрілів вони ховалися в літній кухні й мирно лежали поряд. На щастя, це всі наші втрати.

«Під час війни в нас народилася дочка»

Щосекунди ми сподіваємося на Божу милість, і Він береже нас. Ми живемо у своєму будинку. Людина до всього звикає. Ось і ми звикли до такого життя. Але дуже хочеться звикнути до мирної тиші.

Під час війни народилася наша донечка Марина. Це було найінтенсивніша воєнна дія. Пологи були дуже важкі. Але, слава Богу, Маринці вже два роки.

За час війни діти подорослішали. Звичайно, війна багато в них забрала, але вони навчилися цінувати та любити одне одного.

Ми всім серцем сподіваємося на Бога. Намагаємося жити повноцінним життям. Звичайно, там, де ми збирали гриби, грали у футбол, відпочивали, тепер окопи. Але ми віримо, що прийде час – і знову будемо там грати.

«Спасибі за допомогу простим людям»

Ми щиро вдячні тим, хто надавав допомогу і нашій сім'ї також, особливо в цей важкий час.

Висловлюємо особливу подяку персонально Рінату Леонідовичу за увагу та турботу до людей, які постраждали так чи інакше від воєнних дій. Спасибі йому та його соратникам, які не залишили нас, простих людей. Дуже важливою є ваша увага.

Адже тоді розуміємо, що про нас пам'ятають і піклуються. Мало хто, далеко не всі здатні дати від свого. Упродовж усього цього страшного часу Штаб Ріната Ахметова допомагає нам, простим людям. То благослови Вас, Господи, за вашу величезну працю. Ми всією родиною бажаємо Вам натхнення та сил надалі.