Від нашого будинку залишилися одні руїни. Через пів року після цього я знайшла на руїнах ікону та статуетку – усе, що залишилося від рідної домівки. Це був такий непередаваний біль!

Дах над головою ми втратили в серпні 2014-го. Снаряди зруйнували будинок дощенту.

Ми другий рік живемо в батьків у Вугледарі. На трьох ділимо маленьку кімнату, спимо на одному дивані. Усі заощадження витратили, щоб хоч якось облаштувати житло.

Речі всі згоріли, доношувати доводилося за родичами. Ми не могли навіть уявити, що випало пережити. Але заради сина – трирічного Дамира – готові гори звернути.