Наше селище Карлівка знаходиться за 30 кілометрів від Донецька. Два роки тому в нас на вулицях ішли запеклі бої. Неспокійно тут і зараз. А я живу тут зі старенькою матір’ю та 11-річним сином Максимом. Живемо фактично на блокпості, усі снаряди спочатку прилітають до нас.

Після першого бою ми втекли в інше місто, поблукали там і повернулися назад. Побачене шокувало нас: всі будівлі рознесло снарядами, город довелося садити у вирвах. Зелень маскує наслідки обстрілів, але ж постраждав у селищі кожен будинок.

З доходів у нас лише пенсія бабусі. Роботи в Карлівці та прилеглих селищах годі й шукати. Я – мати-одиначка, але допомогу мені теж не платять уже пів року. Звичайно, це не життя, а існування якесь.