У нас на околиці звуки пострілів чути постійно. Як і всі, я тримаю своє домашнє господарство, але через неспокійну ситуацію кури почали нестися рідше.

У мене двоє дорослих дітей, але обидва інваліди першої групи з народження. 34-річна Лілія відстає в розвитку й погано розмовляє. Молодший син Микола страждає на напади епілепсії й боїться людей.

Уже пів життя я тягну все це на собі. Уже змирилася, але плакати менше не стала. Дуже страшно. Я їх нікому не віддам, своїх дітей, поки я живу. Нікому й ніколи!

Майже всі наші гроші йдуть на лікування.