Лариса Макаренко, староста Волошинівського старостинського округу, без сліз перші дні війни згадати не може. Каже, про те, що на Україну напали вороги, дізналася від доньки. Вона дзвонила пані Ларисі з Києва, де вже активно все вибухало. Жінка одразу ж вмовила дітей та онуків їхати до рідного дому, у село. Мовляв, так буде спокійніше. Та дбати пані Ларисі довелося не лише про свою родину. А й про усіх переселенців, які масово тікали від війни. Як усе відбувалося та через що пані Ларисі довелося пройти? Її історія далі.
"В мене була істерика, я плакала. Розуміла, що я просто слабка жінка, що нічого не можу змінити"
Переглядів 407