Інга чекає на закінчення війни, щоб знову займатись улюбленою справою, і відновлювати зруйнований війною Соледар

Я сама з Соледару, а чоловік із села Володимирівка. Я працювала в Соледарській міській раді начальником відділу архітектури. До початку війни ми займались грантами, будували та ремонтували дитячі садки, лікарню. Працювали над культурною спадщиною, ремонтували будинки дозвілля. Придбали для центра дітей та юнацтва костюми для барабанщиків. Кошти отримували через гранти. Була надія на майбутнє, але всім цим не вийшло скористатись повною мірою. 

24 лютого я була на робочому місті, коли по місту прилетіла «Точка У». Це було дуже гучно. Ми всі були налякані. Спочатку ми ховались в бомбосховищах ДК, поки туди не попало дві ракети. Коли не стало де ховатись, нас попросили евакуюватись.

Було пряме влучання в робоче місце - в міську раду. Все спалахнуло. Стільки років праці, і все пропало. У мене згоріли всі документи, залишився тільки паспорт.

У наших дворах стояла техніка. Нас просто примусили евакуюватись із Соледару. Ми виїхали спочатку в Бахмут. Там ми три місяці мешкали у родичів сусіда. Потім там почали над головою літати снаряди, і ми вирішили переїхати в Запоріжжя, у мене там брат мешкав. Він сам з Лиману. У нього був інсульт, йому потрібна допомога, а коштів на ліки немає. Йому потрібно пролікуватись, бо півтора роки пройшло. 

У Бахмуті закрились всі центри зайнятості, і нам припинили виплату заробітної плати. Спочатку платили дві треті, а потім зробили розпорядження призупинити трудові відношення. Три місяці я не отримувала ні копійки. Мене змусили розрахуватись з міської ради. 

У Запоріжжі я зрозуміла, що документи знищені, і їх потрібно відновлювати. У РАГСі я відновлювала свідоцтво про шлюб, там мене приємно обслуговували. Я отримала дублікати документів. На біржі також попалась гарна спеціалістка, яка підшукала мені роботу, де я могла робити. Я влаштувалась в хірургічне відділення операційної молодшою медичною сестрою. Тут мене підтримують, розуміють. Так я отримала нову спеціальність.

Ми надіємось, що скоро закінчиться війна, щоб почати все спочатку. Всяка війна повинна закінчуватись переговорами. Якщо не йдуть на переговори, то кожен залишається при своїй думці. Потрібно домовлятись, бо помирають мирні громадяни, руйнується вся інфраструктура.