Бень Ксенія Олексіївна, 9-Б клас

Комунальний заклад "Тернівський ліцей №4 Тернівської міської ради Дніпропетровської області"

Дніпропетровська обл. м. Тернівка

Есе “Війна в долі моєї родини”

Ранок 24 лютого. Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну. Багато людей прокинулось від вибухів. Але в моєму місті їх не було. Мене розбудила мама, ми ввімкнули новини і побачили, що почалася війна.

Звісно, я не пішла в школу. Мене охопили страх і паніка. Не розуміючи, чому це відбувається в моїй країні, я ставила багато питань своїм батькам. Мій мозок відмовлявся приймати цю інформацію. В той день на вулиці було безліч людей. На банкоматах, заправках та в магазинах були величезні черги. Моя родина вже планувала кудись їхати. Та батьки боялися залишати свою роботу, їхати в невідомість, вчити нову мову… Тож, ми вирішили, що залишимося в Україні.

Під час повітряних тривог моя родина ховалася в бомбосховищах. Було дуже моторошно від звуку сирени та вибухів. Мені навіть доводилося ночувати у підвалі через нескінченні тривоги. Згодом я звикла до сирен і вже не ховалась у бомбосховищах. Тільки дотримувалася правил двох стін.

Гадаючи, що це ненадовго, я будувала плани на літо. Але все затягнулося вже на 8 місяців. 2022 рік — перший, коли я не була на морі. Це мене дуже засмутило. Проте я думаю, що наступного літа обов'язково поїду на відпочинок.

Мене приголомшив вчинок президента Росії. З 24 лютого в мене виникла злість, ненависть, лють і гнів до цієї людини. Мені важко сприймати те, що бойові дії відбуваються на території моєї країни. Дивлячись новини, я відчуваю біль за свою державу. Страждає мирне населення, люди лишаються без власного житла, гине багато дітей та дорослих.

Майже всі українці підтримують Україну, відсилають кошти на допомогу Збройним Силам України, допомагають переселенцям. Більшість країн ЄС також підтримують нас і звинувачують росіян за вторгнення на українську територію. Я пишаюся українськими захисниками. Не дивлячись на розміри території, чисельність населення країни-терориста, вони не здаються та борються за незалежність нашої країни. Я захоплююсь нашим президентом! Йому не легко, проте він гідно відстоює силу й дух українського народу.

Мене дратують люди, які підтримують путінський режим. Дивлячись російські новини, вони не знають всієї правди і поливають брудом тих, хто проти Росії.

Життя українців значно змінилося після вторгнення РФ на територію нашої держави. Проте, згодом всі почали повертатися до свого повсякденного життя. Люди перестали боятися. Але більшість дітей так і не почали навчання очно. З початку війни українських школярів було переведено на дистанційну форму навчання. Я би дуже хотіла навчатися саме в школі, та це поки небезпечно.

Я впевнена, що незабаром війна закінчиться перемогою України! І буде мир. Росія поплатиться за свої ганебні вчинки. В нашій країні все зруйноване відбудується та Україна знову розквітне.

Слава Україні!