З другого березня у районі, де я жив, почалися масовані обстріли. У Маріуполі не було світла, води, газу та опалення. Я постійно сидів у підвалі. Ліків і води не вистачало. Також доводилось мало їсти через нестачу продуктів. 

Найстрашніше, що мені доводилось пережити, це поховання людей.

Деякі тіла доводилось спалювати. Були такі випадки, коли в одній братській могилі доводилось ховати сімнадцять загиблих. Яму я виривав трактором, який вдалося знайти неподалік. 

Я виїхав з Маріуполя у липні 2022 року. Зараз живу в Ужгороді та мрію про повернення додому. Маріуполь я бачу лише українським.