Вона 37 років пропрацювала токарем на заводі у Луганську. Ірина Владиславівна тільки-но вийшла на пенсію, коли на Донбасі почалася війна. Жінка вирішила не змінювати прописку та пересиділа страшний час удома. Єдина її мрія – тихе життя без стрілянини, щоб спокійно засинати та прокидатися.

В одну мить усе змінилося

Я мешкаю в Макаровому з 1974 року. Мені тут подобається. Було звичайне мирне життя. Робота була, гроші. Ну, і вся турбота. Я пропрацювала токарем на Луганському тепловозобудівному заводі 37 років та вийшла на пенсію.

А потім в одну мить усе змінилося. Коли почали стріляти, зрозуміли, що щось не те, але незрозуміло було, що саме відбувається. Я нікуди не йшла, не тікала, сиділа весь час удома, слава Богу, все нормально.

Мрію про спокій, щоб спокійно лягали спати і вставали вранці теж спокійно.