Федотовська Анна

10 клас, Роганський академічний ліцей Роганської селищної ради Харківської області

Вчитель, що надихнув на написання: Зібарова Людмила Миколаївна

Конкурс есе "Війна. Моя історія"

Тиха морозна ніч. Начебто усі повинні були почати день з «Доброго ранку, любі!», але, прокинувшися від гучних звуків близько п’ятої, налякані, ми, схопивши те, що було перед очима, подалися мерщій до підвалу будинку.

Вибухи. Моторошно. Налякані очі рідних. Їсти не хотілося зовсім. Страшні думки в голові, я намагаюся дати їм раду, гублюся і не відчуваю спокою. Усвідомлюю, що життя перевернулося догори ногами, але міцно тримаю за руку маму, запевняючи, що все буде добре. Холод та страх переповнюють серце.

Рятуємося, знаходячи прихисток у добрих людей в західних куточках нашої країни, бо вдома жити неможливо через постійні вибухи та обстріли.

Місяці поневірянь... Моя родина поступово звикає до виття сирен.

Весна. Розуміючи, що життя продовжується незважаючи ні на що, намагаюся налаштувати себе на новий період, який торкнувся кожного з нас. Ці непрості випробування, мабуть, даються нам для того, щоб ми навчилися по-інакшому дивитися на світ, цінувати кожну хвилину, мов новий день. Але думки про те, що може статися наступної миті, не залишають мене.

Щоразу міцніше обіймаю свої батьків, брата й бабусю. Дуже сумую за тими, з ким розлучило мене лихо, згадую й про своїх домашніх улюбленців.

З початку війни веду в собі внутрішню боротьбу задля того, щоб залишатися самою собою, не втратити надію в цей важкий час.

Невимовно тужу за духом рідної оселі, у яку, повертаючись після школи, я поспішала до духмяної маминої вечері, за якою кожен ділився враженнями від прожитого дня.

Я вірю в перемогу, упевнена, що добро подолає зло. Від усього серця вдячна героям, які захищають мою Батьківщину. Обов’язково приберу зі свого серця жорстокість, страх, безнадію, які породив у мені ворог. Добро врятує світ!