Я живу на лінії розмежування. До війни все було нормально, люди спілкувалися. Ми жили весело, працювали, відпочивали, а тепер наша вулиця розбита. Багато виїхали, залишилося житлових будинків п'ять. Кожен день обстріли, нашу вулицю обстрілювали рази три. Всі люди живуть в постійному страху. Зараз в селищі безпечно, але роботи немає, багато виїхали на заробітки.

Нам дуже допоміг Фонд Ріната Ахметова, ми всі постійно отримували продуктові набори.

Хочеться забути, як на очах вмирали солдати. Ще було страшно, коли бомбили літаки. Стояв жахливий гул, я від страху впала під хвіртку, а потім ми дізналися, що один снаряд впав в Катеринівці, а другий в Первомайському.

Від жахливого страху я впала під хвіртку

Мрію спокійно дожити свій час, щоб все було, як раніше, весело і дружно.