Ми зі Снігурівки Миколаївської області. Нам зателефонували знайомі з Києва і розповіли, що почалась велика війна. Було дуже страшно, важко. Особливо - коли окупанти йшли через нас. Вони поселились на сусідній вулиці.

Шокувала їхня агресія, відношення до мирних жителів. Страшно було так, що навіть не можу передати.

Мого чоловіка ранило – він попав під обстріл, отримав контузію і десять осколків. Вісім витягнули, а два - ще в ньому. Оце таке. 

Ми не виїжджали, весь час були тут.

Нам привозили хліб, та і вдома свого було - голодні ми не сиділи. У нас господарство, корови, а вже коли нас звільнили, то нам привозили гуманітарну допомогу. Дякуємо всім, хто нас тоді підтримав.

Жити поруч з рашистами було дуже психологічно важко, але вже справляємося з цим.

Ми всією родиною чекаємо на перемогу. Думаю, якщо краще будуть нам допомагати зброєю, то все буде набагато швидше. А поки що живемо одним днем.