Охрімчук Марина, учениця 10 класу Лісівщинського ліцею імені О.Дубінчука Ушомирської сільської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Власюк Таїса Василівна

Моя Україна майбутнього

Тривоги, комендантська година, звуки вибухів… Більше року тому це здавалось чимось нереальним, всі жартували, говорили: «Та нічого не буде, яка ще повномасштабна війна?». Але, на жаль, українцям все ж таки випало це важке, мов кам’яна брила, випробування, яке змінило життя багатьох…

Саме 24 лютого я припустилася такої думки, що світ збожеволів.

В цей день життя почало відчуватися зовсім інакше, адже дивитися відео про війну і переживати її на собі – це зовсім різні речі. Внаслідок російської агресії проти України постраждала не одна сім’я, але, без сумніву, саме від війни найбільше страждає цвіт нації - діти та підлітки, яких позбавляють майбутнього, друзів, здоров'я і навіть життя.

Воєнні дії забирають в нас можливості проживати своє життя і насолоджуватися ним так, як це роблять в інших країнах. У фільмах завжди показують щасливі підліткові роки, але українським підліткам чомусь випав сюжет гостросюжетного бойовика-трилера, а не звичайний пригодницький жанр…

Кажуть, що коли щось втрачаєш, починаєш ще більше цінувати. І я цілком з цим згодна, адже до повномасштабного вторгнення більшість людей навіть не звертала уваги на те, наскільки вони щасливі, адже мають змогу жити в спокої.

Сміятися та розповідати різні історії своїм друзям на вечірніх прогулянках, святкувати будь-яку подію у теплому і великому родинному колі, подорожувати країною, а особливо дихати вільним морським повітрям – це все те, що продовжує підтримувати та наповнювати енергією омріяне всією країною, слово «мир».

Прекрасне, милозвучне  слово «Мир» для кожного означає щось своє. Для когось мирне життя – це просто відсутність війни, а хтось вкладає туди більш глибоке значення. Для мене це слово означає безмежний океан спокою, краси та внутрішньої гармонії.

Мир – це знати, що в будь-якому місці цього освітленого щастям океану, ти можеш почуватися в безпеці: без тривожності за майбутнє, без переживань за свою сім’ю та родину, без негативу та злості, які глибоко засідають в душу після прочитання чергових новин.

Все з часом минає, добро перемагає зло, темрява зникає у безмежному потоці світла, а важкі години трансформуються у легкі, наче пір’їна, дні. На мою думку, нас чекає чудове майбутнє. Так, спочатку буде непросто: потрібно відбудовувати багато міст, сіл та інфраструктуру, розміновувати території, повертати економіку в нормальне русло, але як говорив один відомий філософ: «Все те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими».

Україна майбутнього – це країна, яка вистояла та змогла побороти всі негаразди і труднощі. Це країна, на яку рівняється весь світ, яку поважають за неймовірну силу в боротьбі із лихом, за незламний дух. Це країна, в якій розвиваються технології, в якій будується та відновлюється все, що було зруйновано, це країна, яка стала неймовірним взірцем для кожнісінького жителя нашої планети!

Я впевнена, що подарунок з надписом «Перемога», який скоро обов’язково отримає кожен українець та українка змусить святкувати не тільки нашу державу, а й увесь світ! Це буде найкращий день у житті багатьох, який лише можна буде уявити. Після перемоги я зберуся разом із своєю сім’єю та святкуватиму, згадуючи всі хороші та погані події, які встигли статися за весь цей час.

Після стількох днів очікувань моїх емоцій, напевно, буде просто неможливо описати… Здійснення цієї найбільшої, не тільки моєї, мрії, і масштаб святкувань спричинить напевно такий згусток позитивних коливань, що його можна буде побачити навіть із космосу!

Зрозуміло, що здійснення всього цього не можливе без наших ЗСУ, які кожну секунду боронять вже стомлену від битв землю. Тому хочу закінчити своє есе неймовірною подякою всім причетним до оборони нашої держави. Дякую за можливість жити, писати і творити. Дякую! Слава Україні!